Щоденно ворони летять, Щоденно ворони кричать: "Там спалили, Там убили, Там піймали, Там забрали, Посадили, Осліпили І згноїли... Що ж ви дивитеся? — Плачте". — Чорні ворони, — не крячте... Ми оглухли, — ми глухі... "Як же стали ви такі?" Нас дурманом обпоїли, В наші вуха цвяхи вбили, Наші голови скрутили І такими жить пустили... День ми днюєм, ніч ночуєм, Все ми бачим, а не чуєм Якщо вільні, — нащо військо? "Що в кишені?" "Як назвисько?" А не вільні, — чом до січі Нас давно ніхто не кличе? І ніяк ми не згадаєм, Що зробилось з нашим краєм, І не знаєш, — божевільні, — Чи в неволі ми, чи вільні... Нагло ворони знялися, Буйним сміхом залилися: "Ви хіба вільні? Ви хіба вільні? Божевільні, божевільні..."