- Чого боялась? Напевне, суспільного осуду. Повірте, не так вже й приємно постійно бути у центрі уваги. На вулиці на мене доволі часто та безцеремонно тикають пальцями, іноді доводиться чути на свою адресу образливі слова. Після того, як моє фото було опубліковано у одній із вінницьких газет, я теж відчула на собі "тягар слави". До ефекту "великих грудей" додався "ефект упізнаваємості". Що стосується страху перед поразкою, то я ж не їхала за рекордом. Спантеличило і те, що зовсім не було часу на підготовку. Звичайно, виникло питання: що вдягнути на ефір? Та хвилювання розвіялись, щойно я переступила поріг студії. Відчувалось, що про мене говорили ще до появи. Всі хотіли подивитися на дівчину із великим бюстом. Пам'ятаю, хтось кинув фразу: "Ой та вона ще й гарненька!" Тобто я перевершила очікування щодо себе. Дівчина, яка гримувала, теж сказала кілька компліментів щодо моєї зовнішності. Була приємна, дуже доброзичлива атмосфера.